Україна. Батьківщина наша.
Громадянин країни, за конституцією, має величезні можливості. Насправді все зовсім не так.
Статус громадянина України закінчується з переїздом до іншого міста країни. Відсутність прописки (приписки) у «нерідному» місті позбавляє громадянина всіх конституційних прав.
Білорусь. Транзитна країна.
Переміщаючись наземним транспортом можна побачити непогані дороги з розміткою, прибрані придорожні майданчики для відпочинку. На автозаправній станції можна сплатити паливо трьома валютами, на вибір автомобіліста, євро-долар-зайчики.
Сплативши прямо на кордоні, п’ять доларів (офіційна плата за транзит територією Білорусі) насолоджуєшся прямолінійним рухом автомобільного транспорту.
Перетинаючи країну впоперек, по всьому шляху, з контролюючих рух органів, помічені, лише камери та попереджувальні таблички, про те, що всі порушення контролює бездушна істота, яка нікому й ніколи не робить поблажок. Місцевий автомобіліст поводиться взагалі незрозуміло. Якщо український водій рухається зі швидкістю на 15-20 км/год вище максимально допустимої, і це логічно, їдеш і швидше і не перевищуєш похибку приладу, що контролює швидкість, то білорус стільки ж не добирає у швидкості. Їхати з «обережними» білоруськими «шумахерами» одне задоволення-вони всі пасивні і праворуч, а ти просто їдеш швидше за них, і зліва.
Литва. Країна без точної історії.
Дуже красива та чиста європейська країна. Люди живуть, працюють і думають американо-європейськими мірками.
Литовська історія, досить глибока і велика, але судячи з розповідей екскурсоводів, які жодного разу не відповіли точно на запитання: («У якому році?»; «Яка кількість людей брала участь?» і т.д.), склалося враження, що для Туристів історію написали за одну ніч. Також ніхто не зміг відповісти на запитання, чому така щільна забудова храмів, костелів, церков різних релігій не лише в одному місці, а й по всій території Вільнюса.
Вдале розташування Литви робить її проміжним «економічним центром» для країн СНД між Америкою та успішними європейськими країнами. Ні для кого не секрет, щоб купити б/в європейський автомобіль дешевше потрібно звернути увагу на північ. По чудовим білоруським дорогам трейлери з вживаними автомобілями прямують на південний схід у країни, що розвиваються.
Ізраїль. Історико-туристичний культурний центр світу.
Зі скасуванням віз до країни ринув потік туристів. Крім визначних пам’яток Ізраїль славитися чудовою не дешевою медициною. Вихідці з СНД, щоб осісти в країні та здобути громадянство, повинні обов’язково говорити на івриті. Загалом новоспечений житель Ізраїлю, як правило, знає три мови, включаючи англійську та російську.
У Тель-Авіві безліч парково-спортивних зон відпочинку. У країні особлива увага приділяється здоров’ю, кожен житель країни сплачує страховий внесок із зарплати, незалежно від його бажання.
Не дуже красиво, але цікаво виглядають на дахах будинків комплект сонячна батарея та металевий бак. У Тель-Авіві автомобілі таксі строго білого кольору та строго марки Mercedes-Benz (причому тільки нові моделі С-класу).
Військову службу з хлопцями також відбувають і дівчата. Видовище не дуже приємне, коли маленького зросту, тендітна дівчина стоїть в уніформі навперейми до землі зі гвинтівкою, що звисає.
Москва. Столиця світу.
Велична Москва. Дуже складно звикнути до столичних продуктів харчування. Як виявилася несмачна варена ковбаса не включає добавки і папір, тільки натуральне м’ясо. Молоко має жирність строго вказану на пакеті. Після розпитувань, чому так, виявилося, що на заводі, якщо жирність молока менша за допустиму конвеєр зупиняється.
Дитяче дозвілля. Кремлівська ялинка – межа мрій будь-якого школяра. Батьків пускають лише до дверей палацу культури. Далі кожну дитину за руку проводять від дверей до місця в залі, з врученням незабутніх подарунків. Новорічний концерт – просто казка, величезна сцена – чудове акторське виконання.
Після повернення на батьківщину ностальгія по столиці світу проходить лише за два тижні.
Пітер. Історико-туристичний культурний центр.
У зимову пору року, коли Нева покривається кіркою льоду на лід вибираються різнокольорові селезні, а починаючи з 23-00 до бруківки каналу, виходять місцеві жителі і старанно годують качині зграї на льоду. Приїжджі навпаки намагаються не годувати, а ловити качок. Турист, відвідавши величезну кількість музеїв і прослухавши десятки годин лекцій, спіймавши селезінку, біжить до готелю з дикими криками одного з персонажів, про який розповідав екскурсовод.